יום היווסדות הרפובליקה הוא יום העצמאות והחג הלאומי של הרפובליקה הדמוקרטית העממית של קוריאה, אשר נחגג מדי שנה ב-9 בספטמבר. יום היווסדות הרפובליקה הוא אחד מהמועדים החשובים ביותר בלוח השנה הצפון קוריאני, יחד עם יום השמש, יום הכוכב הנוצץ ויום היווסדות המפלגה.
Польови́й горобе́ць — широко розповсюджений вид птахів родини горобцевих. Близький родич мешканця міст хатнього горобця, але в меншій мірі залежний від людини. Зустрічається на околицях населених пунктів, в покинутих селищах і поблизу від посівів зернових культур, садів і виноградників. У дикій природі поширений у світлих лісах, чагарниках і степу. Дещо менший за хатнього горобця, відрізняється від нього в першу чергу коричневим капелюшком на голові, виразними чорними плямами на білих щоках, значно меншим за розміром чорним «нагрудником» на горлі і комірцем білого пір'я з боків шиї. Зграйний птах, веде осілий або мандрівний спосіб життя. Ніколи не зустрічається на одному клаптику землі з більш забіякуватим хатнім горобцем, з яким конкурує. У місцях, де популяції обох видів перетинаються, польовий і хатній горобці тримаються порізно, хоч і по сусідству. Початково євразійський вид; був інтродукований в Північну Америку, Австралію і деякі острови Тихого океану. Гніздиться в дуплах дерев, старих норах птахів і ссавців, у населених пунктах під дахами будинків. Охоче займає дуплянки. Харчується рослинною і тваринною їжею. Звичайний, місцями численний вид.
Parný rušeň 556.0 je typ parných lokomotív pre ťažkú nákladnú dopravu, vyrábaným v plzenskej Škode v rokoch 1951 – 1958. S počtom 510 vyrobených kusov ide o najpočetnejší typ parných lokomotív a vďaka pokročilej technike a skúsenostiam je považovaný za najdokonalejšiu nákladnú lokomotívu česko-slovenskej proveniencie. Stroje boli určené pre najťažšie nákladné vlaky na hlavných tratiach naprieč celým Česko-Slovenskom. Ku koncu prevádzky sa dostali aj na menej významné výkony na vedľajších tratiach, kde dosluhovali až do úplného konca parnej prevádzky v roku 1981. Niekoľko lokomotív bolo zachovaných ako historických a dva stroje sú vedené v prevádzkyschopnom stave ako múzejné vozidlá.
The History of the Jews in Algeria refers to the history of the Jewish community of Algeria, which dates to the 1st century CE. In the 15th century, many Spanish Jews emigrated to Algeria following expulsion from Spain and Portugal; among them were respected Jewish scholars, including Isaac ben Sheshet and Simeon ben Zemah Duran. Algeria won its independence in 1962, and by the Nationality Code of 1963 denied citizenship to all non-Muslims. Algeria's Jews, most of whom had been entitled to French citizenship since 1870, left with the pied-noirs. The vast majority moved to France, and the rest moved to Israel. Those who remained resided mostly in Algiers, while some settled in Blida, Constantine, and Oran. In the 1990s, the trials of the Algerian Civil War led most of the remaining Jews to emigrate. In 1994, the rebel Armed Islamic Group's 1994 declaration of war on all non-Muslims in the country was a decisive event for Jews remaining in Algeria. That year, Algerian Jews abandoned their last synagogue, the Great Synagogue of Algiers.